Advocacy

Моніторинг ІТК за 17 грудня 2018 року

18-12-2018

У цьому випуску:

Верховна Рада України

На цьому тижні планується розглянути проект Постанови про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2019 році

Комітет з питань культури і духовності

19 грудня відбудеться чергове засідання Комітету з питань культури і духовності

Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики

19 грудня відбудеться чергове засідання Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики

 

 

Розклад пленарних засідань Верховної Ради України

18 – 21 грудня 2018 року

(Складено за поданням комітетів Верховної Ради України відповідно до порядку денного дев'ятої сесії)

Вівторок, 18 грудня

1. Проект Постанови про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2019 році №9234 від 23.10.2018р. 

Ініціатори: Княжицький М.Л., Єленський В.Є.

Проектом пропонується у 2019 році відзначати наступні дні пам’яті:

- 80-ті  роковини початку Другої світової війни (01.09.1939);

- 75-ті роковини  депортації кримських татар та інших народів Криму (18.05.1944);

- 75 років від початку переселення та депортації українців з Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя (вересень 1944, день пам’яті – 10.09.2019).

 

Засідання Комітету з питань культури і духовності 

 

19 грудня відбудеться чергове засідання Комітету з питань культури і духовності, на якому планується розглянути наступні законопроекти:

1. Проект Закону про забезпечення функціонування української мови як державної №5670-д від 09.06.2017р. – підготовка до другого читання

Ініціатори: Княжицький М.Л., Подоляк І.І., Тетерук А.А., Розенблат Б.С., Денисенко В.І., Бригинець О.М., Васюник І.В., Юринець О.В., Левус А.М., Гопко Г.М., Бондар М.Л., Лапін І.О., Медуниця О.В., Величкович М.Р., Сюмар В.П., Єднак О.В., Мосійчук І.В., Лозовой А.С., Бурбак И.Ю., Заставний Р.Й., Добродомов Д.Є., Матківський Б.М., Мусій О.С., Чорновол Т.М., Хміль М.М., Кадикало М.О., Береза Ю.М., Гузь І.В., Вознюк Ю.В., Висоцький С.В. та інш.

Проектом передбачається, що мовою телебачення і радіомовлення в Україні є державна мова.

Іншомовні телерадіопрограми, передачі й аудіовізуальні твори (або всі іншомовні частини телерадіопрограм, передач та аудіовізуальних творів), які транслюють телерадіоорганізації, повинні озвучуватися або дублюватися державною мовою, окрім пісень (словесно-музичних творів) з візуальним супроводом або без такого.

Якщо під час прямої трансляції телерадіопрограми чи передачі хтось з її учасників здійснює виступ (репліку) іншою мовою (мовами), телерадіоорганізація забезпечує синхронний або послідовний переклад державною мовою, окрім пісень (словесно-музичних творів) та випадків непередбаченого використання інших мов учасниками прямих репортажів з місць подій (окрім репортерів, ведучих репортажу, телерадіопрограми чи передачі).

З метою задоволення потреб національних меншин, іноземної аудиторії чи з освітньою метою телерадіоорганізації можуть здійснювати мовлення іншими мовами. Сумарна тривалість іншомовних телерадіопрограм і передач не може перевищувати для телерадіоорганізацій, що здійснюють мовлення на територію менш ніж половини областей України і при цьому не здійснюють ретрансляції або систематичної трансляції програм інших телерадіоорганізацій, в тому числі програм спільного виробництва з іншими телерадіоорганізаціями, 20% від часу добового мовлення, для інших телерадіоорганізацій – 10% від часу добового мовлення.

Телерадіоорганізації зобов’язані здійснювати переклад українською жестовою мовою та/чи субтитрування офіційних повідомлень, також виступів посадових осіб держави та інформації про надзвичайні ситуації (попередження та ризик їх виникнення), що становлять загрозу життю та здоров’ю громадян України, а також кіно-, відеофільмів, передач і програм з урахуванням вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України. Виключення – телерадіоорганізації, які відповідно до ліцензії здійснюють закордонне мовлення, а також до телерадіоорганізацій, основу програмної концепції яких відповідно до ліцензії на мовлення становлять науково-просвітницькі або освітні передачі, виконані однією або декількома офіційними мовами Європейського Союзу.

Передбачається, що мовою реклами, а також мовою поширення та демонстрування фільмів в Україні є державна мова.

Фільми (в тому числі серіали, анімаційні фільми, документальні фільми), вироблені суб’єктами кінематографії України, повинні розповсюджуватися та демонструватися з мовною частиною звукового ряду, виконаною українською мовою. У разі використання в мовній частині звукового ряду, виконаній українською мовою, реплік іншими мовами, такі репліки мають бути озвучені чи субтитровані українською мовою. Сумарна тривалість субтитрованих реплік у фільмі не може перевищувати 15% сумарної тривалості всіх реплік у цьому фільмі.

Іноземні фільми розповсюджуються та демонструються в Україні в дублюванні або озвученні українською мовою. Поряд з державною мовою іноземні фільми можуть містити аудіодоріжки іншими мовами. Каталоги відео на замовлення, що надають свої послуги на території України мають забезпечувати аудіодоріжку українською мовою, не пізніше ніж за два місяці після надання доступу до відповідного фільму. Аудіодоріжка українською мовою має завантажуватися за замовчуванням.

Проектом також пропонується доповнити ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», передбачивши, що не допускається використання телерадіоорганізацій для приниження чи зневажання державної мови.

2. Проект Закону про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про державну підтримку кінематографії в Україні" № 8251 від 06.04.2018р. –підготовка до повторного другого читання

Ініціатори: Княжицький М.Л., Геращенко І.В., Подоляк І.І., Абдуллін О.Р.

Проектом, серед іншого, пропонується доповнити Закон України «Про кінематографію» статтею 9³, передбачивши, що кінокомісії можуть утворюватися у встановленому законом порядку з метою надання консультаційної, організаційної та іншої не забороненої законом допомоги українським та/або іноземним суб’єктам кінематографії, популяризації України та її регіонів як привабливих локацій для кінозйомок, залучення українських та іноземних інвесторів для фінансування виробництва, прокату і показу фільмів та ефективного використання потенціалу української сервісної індустрії в галузі кінематографії.

Фінансування кінокомісії, її діяльності здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Пропонується закріпити можливість місцевим органам в межах своїх бюджетів встановлювати власні програми підтримки кінематографії в регіоні, а також дозволити місцевим радам утворювати місцеві фонди фінансової підтримки кінематографії.

Закріплюється обов’язкова умова приватизації державної кіностудії, а також акцій (пакетів акцій, інших корпоративних прав), що належать державі, будь-якої іншої кіностудії є збереження основної мети діяльності такої кіностудії впродовж 20 років з дати завершення приватизації. Державна кіностудія не може змінити статус суб’єкта кінематографії в результаті приватизації.

 

Засідання Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики 

 

19 грудня відбудеться чергове засідання Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, на якому планується розглянути наступні законопроекти:

1. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері порівняльної реклами із правом Європейського Союзу) № 8515 від 21.06.2018р. – підготовка до другого читання

Ініціатори: Кондратюк О.К., Сюмар В.П., Опанасенко О.В., Севрюков В.В., Висоцький С.В., Бендюженко Ф.В., Абдуллін О.Р., Червакова О.В.

Проектом закріплюється порядок використання порівняльної реклами - може містити зображення та посилання на товар, торговельні марки чи інші позначення під якими випускається товар з яким здійснюється порівняння; комерційне (фірмове) найменування конкурента діяльність чи товар якого порівнюється.

Використання порівняльної реклами дозволяється якщо:

1) вона не містить визначених законодавством про захист прав споживачів ознак нечесної підприємницької практики;

2) вона порівнює однорідні (подібні) товари, які використовуються на одні й ті самі потреби чи порівнює діяльність, що охоплюється однією сферою чи видом діяльності;

3) вона об’єктивно порівнює одну або кілька матеріальних, співставних та репрезентативних характеристик однорідного (подібного) товару, діяльності, включаючи ціну, суттєвих для споживача при здійсненні вибору;

4) вона не дискредитує якість однорідних (подібних) товарів інших виробників та продавців чи не дискредитує діяльність інших осіб;

5) вона не дискредитує репутації торговельних марок, комерційних (фірмових) найменувань, інші особливості конкурентів або місць походження товарів;

6) вона не створює змішення між рекламодавцем і конкурентом, між товарами, торговельними марками, комерційним (фірмовим) найменуваннями рекламодавця та конкурентів; 

7) вона не містить імітації товарів, захищених торговельною маркою або найменуванням.

Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі та за недотримання встановлених законодавством вимог щодо змісту порівняльної реклами несе рекламодавець.

Пропонується виключити положення, відповідно до якого у рекламі лікарських засобів забороняється порівняння з іншими лікарськими засобами, медичними виробами, методами профілактики, діагностики, лікування і реабілітації з метою посилення рекламного ефекту, а також заборону у рекламі цінних паперів та фондового ринку використовувати порівняльну рекламу шляхом зазначення недоліків у діяльності осіб, які провадять аналогічну діяльність на фондовому ринку, незалежно від того, чи відповідає дійсності така інформація про недоліки, зокрема про санкції, які були застосовані державними органами до таких осіб.

Закріплюється визначення підприємницької практики, що вводить в оману.

Відповідно до тексту законопроекту, забороняються як такі, що вводять в оману:

- недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості продукції або про продаж продукції протягом обмеженого терміну часу, яке  спонукає споживачів до прийняття швидкого рішення і позбавляє їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;

- маркування продукції знаком довіри, знаком якості або знаком відповідності без отримання на це відповідного дозволу уповноваженої особи чи власника таких знаків;

- пропонування продажу продукції за спеціальною ціною, якщо: в продажу ця продукція відсутня; продавець відмовляється прийняти замовлення на таку продукцію або доставити її у прийнятний термін; продавець пропонує неякісні екземпляри цієї продукції з наміром продати іншу продукцію;

- представлення встановленого законодавством права споживача як наданого продавцем продукції привілею;

- неправдива заява про припинення продавцем своєї торговельної діяльності або його переїзд;

- заява про те, що придбання продукції може посприяти виграшу у лотереї;

- поширення недостовірної інформації про стан ринку або можливість придбати продукцію з метою спонукати споживача придбати продукцію на менш вигідних для нього умовах;

- заява про проведення конкурсу або розіграшу подарунків без наступного вручення цих подарунків або їх  еквівалента;

- недостовірне твердження про те, що продавець діє не в торговельних, ділових чи професійних інтересах або представляє себе як споживач.

Також передбачається, що виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на використання знаку у порівняльній рекламі, що здійснюється у відповідності до положень законодавства про рекламу, про захист від недобросовісної конкуренції та яке не відноситься до нечесної підприємницької практики.

2. Проект Закону про внесення змін до законів України щодо інформаційної безпеки №9340 від 26.11.2018р.

Ініціатори: Котвіцький І.О., Тетерук А.А.

Проектом пропонується внести зміни до статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» та статей 1 і 3 Закону України «Про інформацію», закріпивши визначення поняття інформаційна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і  держави, при якому запобігається завдання шкоди через неповноту, несвоєчасність і недостовірність поширюваної  інформації, порушення цілісності та доступності  інформації, несанкціонований обіг інформації з  обмеженим доступом, а також через негативний інформаційно-психологічний вплив та умисне спричинення негативних наслідків застосування інформаційних технологій.

До основних напрямів державної інформаційної політики додається забезпечення інформаційної безпеки України, що спрямоване на запобігання, своєчасне виявлення, припинення чи нейтралізацію реальних і потенційних загроз інформаційній безпеці України.

Конференція «Медіаправо» - фахова конференція, метою як