Advocacy
Зауваження до Звіту Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2009 рік
26-02-2010І. Щодо структури Звіту:
Статтею 16 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначено перелік розділів, які мають бути в Звіті. Аналіз Звіту показав, що:
- недостатньо викладений розділ «Реалізація Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору України»;
- вузько викладений розділ «Підсумки ліцензування телерадіомовлення за 2009 рік», особливо щодо ліцензування цифрового мовлення;
- неповним є розділ «Дотримання норм законодавства щодо участі іноземного капіталу в статутних фондах телерадіоорганізацій та вимог до їхніх установчих та статутних документів».
Натомість виділено окремим розділом «Здійснення наглядових та регуляторних повноважень Національної ради», що не передбачається затвердженою у статті 16 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» структурою.
ІІ. Щодо змісту положень Звіту:
1. В загальних положеннях Звіту передбачається, що Національна рада здійснює регуляторні
повноваження, а Розділ 3 названо: Здійснення наглядових та регуляторних повноважень Національної ради. Проте перш за все в розділі визначено головними наступні теми:
- організація та результати моніторингу телерадіоорганізацій;
- проведення перевірок телерадіоорганізацій;
- дотримання телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги ліцензійних умов
- та умов ліцензій;
- дотримання телерадіоорганізаціями вимог законодавства щодо частки вітчизняного продукту
- в програмах,
- дотримання телерадіоорганізаціями вимог законодавства про рекламу та спонсорство;
- дотримання провайдерами програмної послуги норм законодавства України, щодо адаптації
- змісту іноземних програм, що ретранслюються в кабельних мережах України.
Проте Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення» (стаття 14) передбачив виключний перелік регуляторних функцій Національної ради у сфері телерадіомовлення, зокрема:
- ліцензування телерадіомовлення;
- ліцензування провайдерів програмної послуги;
- участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення;
- розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення;
- забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі;
- ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.
А відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики» (стаття 1) регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Виходячи з вищевказаного вказані у Розділі 3 Звіту повноваження не є регуляторними.
Якщо ж проаналізувати регуляторну діяльність Національної ради протягом 2009 року, як і в попередніх роках, Національна рада не дотримувалась регуляторної діяльності, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності».
Всі регуляторні акти Національної ради прийняті без дотримання процедури їх прийняття (без належного реагування на пропозиції від громадськості та ринку; без аналізу регуляторного впливу; без відстеження результативності актів; без перегляду актів). Також Національна рада не здійснюється оприлюднення регуляторних актів в офіційних виданнях: в «Офіційному віснику» та у газеті «Урядовий кур'єр».
2. В Звіті зазначається, що діяльність Національної ради регулюється Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та Законом України «Про телебачення та радіомовлення». Натомість статтею 2 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» чітко передбачає, яким актами повинен керуватися у своїй діяльності даний орган державної влади: Конституцією України, Законом України «Про телебачення і радіомовлення», Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та іншими законами України.
3. В Звіті зазначено, що Національна рада веде Державний реєстр телерадіоорганізацій, який двічі на рік поновлюється. Проте в Реєстрі Національної ради:
- не відокремлюється юридична та поштові адреси телерадіоорганізацій;
- не вказуються програмні цілі та тематичну спрямованість телерадіоорганізацій;
- у відомостях про власників і засновників не визначено хто є особа: власником чи засновником. Крім того, якщо власником чи засновником є юридична особа, не вказуються її юридична адреса, банківські реквізити. Якщо власником (засновником) є фізична особа не вказується дата її народження, громадянство, адреса. Відсутні відомості про розподіл часток статутного фонду, а для акціонерного товариства - повний список акціонерів, які володіють пакетами акцій більш як по 5 відсотків;
- в реєстрі повинні вказуватись відомості про особовий склад керівних та наглядових органів телерадіоорганізації: керівник організації, склад ради директорів, склад наглядової ради тощо (для кожної з осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса). Натомість, реєстр містить лише прізвище, ім’я, по батькові керівника;
- не вказується дата і номер рішення про видачу ліценції;
- не вказується час мовлення;
- не зазначено чи загальнонаціональне /регіональна/місцеве мовлення;
- не вказується про переоформлення ліцензії, внесення змін до ліцензії, видачу її копії або дубліката; про продовження ліцензії; про накладання на телерадіоорганізацію штрафних санкцій;
- не вказується дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною та про її анулювання.
Відсутність вказаної інформації є грубими порушеннями вимогам Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (частина 12 статті 38).
4. В Звіті зазначається, що з червня 2006 року при Національній раді діє Громадська рада з метою врахування громадської думки в процесі підготовки та реалізації рішень Національної ради. Натомість аналіз рішень Національної ради та аналіз рішень Громадської ради дає можливість зробити висновок, що ці рекомендації не враховуються Національною радою належним чином. Таким чином, порушується принцип прозорості та врахування громадської думки, визначений Законом України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» (стаття 4).
5. Основним зауваженням до Розділу 2 «Про підсумки ліцензування телерадіомовлення» є обмеженість та вибірковість висвітленої інформації. Крім цього у підрозділі «Багатоканальні кабельні мережі» вказано, що упродовж 2009 року спостерігалася загальна тенденція до збільшення кількості багатоканальних кабельних мереж, зокрема ІРТV. Проте варто зауважити, що Національна рада постійно переносила питання надання такого роду ліцензій у зв’язку не доопрацюванням документів.
6. Пріоритетним напрямком як і в 2008 році в Звіті виокремлено «Проблемні питання впровадження цифрового мовлення», проте як і в попередньому році таке впровадження рухається дуже низькими темпами та не відповідає Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору України (надалі - План) та Державній програмі впровадження цифрового мовлення (Програма). Досі, на даний момент, не прораховані частоти на мовлення у цифровому стандарті DVB-T.
Крім цього у Звіті вказано, що у листопаді 2009 року Постановою Кабінету Міністрів України було створено Міжвідомчу раду з координації здійснення заходів, щодо впровадження цифрового телерадіомовлення. Проте протягом останнього року спостерігається неузгодженість рішень, заяв та дій між Національною радою та Міжвідомчою радою, незважаючи на те, що у Міжвідомчій раді є представники Національної ради.
7. В розділі «Обсяги ліцензійного збору» зазначається, що Національна рада нараховувала ліцензійні збори на підставі Методики розрахунку розмірів ліцензійного збору за видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера програмної послуги, що була прийнята з порушенням процедури прийняття та оприлюднення актів, визначену Закону України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності». В результаті чого телерадіоорганізації були змушені оплачувати ліцензійні збори що розраховувалися з порушенням законодавства.
Крім цього у червні 2009 року Національна рада затвердила в цілому Методику розрахунку розмірів ліцензійного збору (Рішення №1184 від 24.06.2009р.) з порушенням процедури прийняття та оприлюднення актів, визначену Законом України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності». Проте, у зв’язку з тим що з «25» червня 2010 року Верховна рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до статті 31 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», щодо зменшення впливу економічної кризи на діяльність електронних засобів масової інформації в Україні», який включив формули розрахунку розміру ліцензійних зборів Методика не затвердилася.
Таким чином Національна рада у процесі розрахунку розмірів ліцензійних зборів зобов’язана керуватися Законом України «Про телебачення та радіомовлення».
8. Щодо розділу про здійснення моніторингу, слід зазначити, що значним недоліком є не визначення максимальних та мінімальних меж проведення моніторингу телерадіокомпаній. В результаті це призводить до застосування з боку Національної ради санкцій на підставі одноденних чи разових моніторингів.
9. Щодо розділу про організацію перевірок слід зазначити наступне. В Звіті зазначено, що при здійсненні перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України Національна рада керується Інструкцією про порядок здійснення перевірок (Рішення №69 від 24.01.2007р.). Найбільшим недоліками проведення таких перевірок є те що, Національна рада не застосовує Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а керується виключно своєю Інструкцією.
Між цими документами існують наступні розбіжності:
- різні строки попередження про перевірку;
- різні положення щодо строків проведення перевірок;
- різні підстави для проведення позапланових перевірок;
- різне оформлення документації для проведення перевірок (вимоги до наказу та посвідчень щодо проведення перевірок).
Крім цих розбіжностей Інструкція має значний недолік, який може призвести до зловживань з боку контролюючого органу – Національної ради, а саме: відсутність положення про те, що в наказі та посвідченні про проведення перевірки мають бути вказані чіткі підстави та предмет проведення перевірки. В результаті цього можуть перевірятися фактично будь які аспекти діяльності телекомпаній, що фактично на практиці і здійснюється.
10. В Звіті зазначено, що порушенням кінопоказу, які фіксувалися впродовж 2008 року в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів є відсутність позначок обмеження глядацької аудиторії під час демонстрування фільмів. Вважаємо, що запровадження системи візуальних позначок на рівні рішень Національної ради України є порушенням Конституції України (пункт 11 статті 92), яка встановлює, що виключно законами визначаються засади утворення і діяльності засобів масової інформації. Це означає, що питання щодо візуальних позначок на телебаченні повинно регулюватись виключно на законодавчому рівні, а не на рівні рішень Національної ради.
11. Неповним є розділ про дотримання вимог законодавства щодо участі іноземного капіталу в статутних фондах телерадіоорганізацій, а саме: не зазначено як телерадіоорганізації дотримуються цих вимог законодавства. Більше того, аналіз даного розділу свідчить про те, що Національна рада не може дати відповіді на питання щодо участі іноземців в статутних фондах телерадіоорганізацій, та не вживає відповідних заходів для отримання роз’яснень від Верховної Ради України, зокрема профільного комітету. Натомість аналіз законодавства, зокрема Господарського кодексу України не містить обмежень щодо участі іноземців в статутних фондах телерадіоорганізацій.


