Прес-центр

Щодо оформлення носіїв інформації у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування

23-11-2010

На сьогоднішній день митні органи України відмовляються оформляти носії інформації у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування, не беручи до уваги те, що такі носії інформації ввозяться з метою публічного сповіщення в ефірі телевізійних мовників з обов’язковою умовою зворотного вивезення без переходу права власності на носій чи на сам аудіовізуальний твір записаний на ньому. 

Хочемо повідомити, що дане питання регулюється Конвенцією про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990)[1] та ст. 206 Митного кодексу України.Крім того,з моменту набуття чинності Конвенції про тимчасове ввезення і донедавна ввезення на митну територію України носіїв звуку та зображення із записами телевізійних програм і фільмів (далі – носії інформації) з метою їхньої демонстрації в кінотеатрах і публічного сповіщення в ефірі телевізійних мовників здійснювалось у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування. Такий підхід органів державної митної служби України повністю відповідав вимогам статті 206 Митного кодексу України та вказаної Конвенції, оскільки ввезення носіїв із записом фільмів і телевізійних передач здійснюється без права продажу на митній території України та з обов’язковою умовою зворотного вивезення. При цьому «продажу» авторських прав на фільми і телевізійні передачі у власність телеканалів і кінодистрибуторів (тобто повного відчуження (передачі) авторського права на користь цих суб’єктів) також не відбувається.

 

Важливо зазначити, що впродовж цього періоду жодних змін у законодавстві України, яким регулюється порядок митного оформлення товарів у митний режим тимчасового ввезення, не відбулось. Крім того, саме так питання ввезення носіїв кіновиробниками, дистрибуторами фільмів та телекомпаніями вирішується у всіх європейських країнах, оскільки, всі вони купують права на обмежений час і обмежену кількість показів.

 

Така різка та радикальна зміна правової позиції органів державної митної служби України, на нашу думку, не відповідає чинному законодавству, протирічить міжнародним зобов’язанням України, зокрема, Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990) та Європейській конвенції про спільне кінематографічне виробництво від 2 жовтня 1992 року, що набрала чинності для України 1 грудня 2009 року.

Аналіз чинного законодавства: 

Відповідно до частин четвертої і шостої статті 206 Митного кодексу України, дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України під зобов’язання про зворотне вивезення допускається щодо:

- контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією;

- товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності. 

Відповідно до Конвенції про тимчасове ввезення, правом на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування, зокрема, користуються наступні товари:

  • контейнери, піддони, упаковки, зразки та інші товари, що ввозяться в рамках торгової операції (Додаток В.3. до Конвенції);
  • товари, які ввозяться з навчальною, науковою чи культурною метою (Додаток В.5. до Конвенції).

 Хочемо звернути Вашу увагу, що носії інформації відносяться до «будь-яких товарів», вказаних Додатком В.3. до Конвенції, оскільки Додаток I до Додатку В.3. прямо передбачає такі товари: «плівки, магнітні стрічки, намагнічені плівки та інші носії звуку та зображення, призначені для трекінгу, дублювання чи відтворення звуку».

 

Як можна спостерігати, положення частин четвертої і шостої статті 206 Митного кодексу України є аналогічними положенням Додатків В.3. та В.5. до Конвенції про тимчасове ввезення, але у порівнянні з положеннями статті 206 Митного кодексу норми Конвенції є більш детальними та конкретизованими. Зважаючи на пріоритет Конвенції над Митним кодексом України, потрібно проаналізувати умови тимчасового ввезення, викладені у Додатках В.3. та В.5. до Конвенції.

Також, хочемо наголосити, що телерадіокомпанії ввозять носії звуку та зображення виключно для проведення культурно-просвітницьких заходів - публічного сповіщення в телевізійному ефірі без мети отримання прибутку від ввезення та використання цих товарів на території України.

 

Так, основними видами діяльності телерадіоорганізацій є саме трансляція телерадіопередач, телепрограм, документальних та художніх фільмів, літературно-драматичних творів, концертно-видовищних та спортивних програм із застосуванням технічних засобів мовлення. На підставі укладених між телерадіоорганізаціями та її закордонними партнерами договорів, носії звуку та зображення із записами телевізійних програм і фільмів надаються телекомпаніям у тимчасове користування виключно для проведення культурно-просвітницьких заходів - публічного сповіщення в телевізійному ефірі без мети отримання прибутку від ввезення та використання цих товарів на території України. Отже, телекомпанії використовують відеокасети з аудіовізуальними творами виключно з однією метою – для здійснення телевізійної трансляції таких аудіовізуальних творів в ефірі. Здійснюючи телевізійну  трансляцію таких аудіовізуальних творів в ефірі телерадіоорганізація, як мовник розповсюджує (транслює) аудіовізуальні твори виключно  у відкритому доступі за допомогою технічних засобів, отже прибутків в якості плати споживачів за доступ до таких аудіовізуальних творів телерадіоорганізація не отримує (отже, таке використання носіїв звуку та зображення на території України для телерадіоорганізації не є прибутковим).

Пропозиції Асоціації «Індустріальний Телевізійний Комітет»

щодо внесення змін до Митного кодексу України 

 

Мета внесення змін до статті 206 Митного Кодексу: 

1)     Привести українське законодавство у відповідність до вимог Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990, Додатки B3 та B5 ) шляхом конкретизації деяких положень Кодексу та виконання зобов’язань України перед ЄС.

2)     Необґрунтована зміна підходів митних органів, призвели до того, що  на сьогодні митні органи відмовляють у митному оформленні носіїв звуку та зображення із записами телевізійних програм у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування. В результаті:

  • носії звуку та зображення неможливо ввозити за тією процедурою, яку передбачено законодавством.
  • носії звуку та зображення простоюють на митниці.
  • носії звуку та зображення неможливо вивозити, оскільки митні органи вимагають доплачувати за вивезення таких носіїв,незважаючи на те, що ввезено їх було у пільговому режимі.

З огляду на це Асоціація пропонує внести зміни до:  

Статті 206 Товари, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення
(вивезення) з умовним повним  звільненням від оподаткування
 

1. Доповнити частину четверту статті після слів «а також будь-яких інших товарів» словами «(в тому числі носіїв звуку та/або зображення із записами телевізійних програм, передач та/або фонограм та/або відеограм та/або аудіовізуальних творів, що ввозяться з метою розповсюдження за допомогою  технічних засобів мовлення)»;

2. Доповнити частину шосту статті після слів «а також будь-яких інших товарів» словами «(в тому числі товарів носіїв звуку та/або зображення із записами телевізійних програм, передач та/або фонограм та/або відеограм та/або аудіовізуальних творів, що ввозяться з метою розповсюдження за допомогою  технічних засобів мовлення)».

 
Мета внесення змін до статті 267 Митного кодексу України:
 1. Невірний та неправильний переклад Конвенції.
В оригіналі Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990) англійською мовою
використовується термін “reproduction”, що в перекладі на українську мову означає
«відтворення» (а не «відтворення звуку», що використовується в українському
перекладі Конвенції). Переклад Конвенції російською мовою є більш точним
– вживається термін «воспроизведение».

2.
Не відповідність  положень Митного кодексу України Закону України «Про
авторське право і суміжні права».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні
«права» відтворення – виготовлення одного або більше примірників твору,
відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для
тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій),
оптичній або іншій формі, яку може  зчитувати комп'ютер.
 

З огляду на це Асоціація пропонує внести зміни до: 

 Статті 267 Метод визначення митної вартості за ціною  договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)

  •  вилучити слово «тиражування» після слів «витрати на право відтворення» у другому реченні підпункт 3  частини другої статті 267 Митного кодексу України;
  • доповнити підпункт 3 частини другої статті 267 Митного кодексу України реченням такого змісту: « Для митних цілей до витрат на право відтворення належать платежі за право фізичного тиражування, платежі а право користування об’єктами права інтелектуальної власності, втіленими у товарах, а саме: платежі за право публічного сповіщення каналами мовлення та/або публічного показу (розповсюдження за допомогою технічних засобів мовлення та/або у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіно видовищних закладах) аудіовізуальних творів, записаних на носіях звуку та зображення».

Висновок:

Дані зміни сприятимуть вдосконаленню українського законодавства та приведення його у відповідність до вимог Конвенції про тимчасове ввезення  та законодавства ЄС.



[1]Законом України «Про приєднання до Конвенції про тимчасове ввезення» від 24.03.2004 року № 1661-IV Україна приєдналася до Конвенції.