Advocacy

Моніторинг ІТК за 16 липня 2018 року

16-07-2018

У цьому випуску:

Нові законопроекти

Зареєстровано низку важливих для індустрії законопроектів

 

 

Новий законопроект

 

У Верховній Раді України зареєстровано наступні законопроекти:

1. Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо територій з особливим режимом мовлення №8600 від 13.07.2018р.

Ініціатори: Сюмар В.П., Данченко О.І., Ляшко О.В., Севрюков В.В.

Текст законопроекту поки що відсутній.

2. Проект Закону про внесення змін до статті 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" №8580 від 09.07.2018р.

Ініціатор: Севрюков В.В.

Проектом пропонується передбачити, що Засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п’яти членів Національної ради.

3. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення умов ведення бізнесу і забезпечення гарантій діяльності з відкритою інформацією № 8439 від 06.06.2018р.

Ініціатори: Опанасенко О.В., Шверк Г.А., Севрюков В.В., Висоцький С.В., Бендюженко Ф.В.

Проектом вносяться зміни до Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних».

Пропонується заборонити встановлення розпорядниками інформації (як безпосередньо, так і у взаємодії із держателями та/або адміністраторами єдиних і державних реєстрів та інших відповідних інформаційних джерел) будь-яких перешкод доступу і завантаження оприлюдненої інформації у формі відкритих даних.

Передбачається, що жодна особа не може бути притягнута до відповідальності за дії щодо отримання, використання і поширення публічної інформації у формі відкритих даних, вчинені відповідно до цього закону, у тому числі в разі її наступного спростування.

Публічна інформація з обмеженим доступом (включаючи таку, що містить персональні дані фізичної особи), з моменту її надання на запит та/або оприлюднення у формі відкритих даних розпорядниками інформації (як безпосередньо, так і у взаємодії із держателями та/або адміністраторами єдиних і державних реєстрів та інших відповідних інформаційних джерел) втрачає статус інформації з обмеженим доступом, і є публічною інформацією у формі відкритих даних. Встановлення будь-яких обмежень (в т.ч. необхідності отримання згоди, дозволу, погодження тощо) щодо подальшого використання такої інформації, забороняється.

Законопроектом передбачається, що запитувачі інформації та інші особи не зобов’язані перевіряти достовірність публічної інформації у формі відкритих даних, а також правомірність дій розпорядників інформації щодо її оприлюднення. Правомірність отримання оприлюдненої публічної інформації у формі відкритих даних, її подальше використання та поширення презюмується.

Не належить до інформації з обмеженим доступом публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, з моменту її надання на запит та/або оприлюднення у формі відкритих даних розпорядниками інформації (як безпосередньо, так і у взаємодії із держателями та/або адміністраторами єдиних і державних реєстрів та інших відповідних інформаційних джерел). Згода суб'єкта персональних даних щодо отримання, використання і поширення такої інформації, не потребується.

4. Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про рекламу" щодо протидії дискримінації № 8558 від 05.07.2018р.

Ініціатор: Луценко І.С.

Проектом пропонується закріпити визначення дискримінаційна реклама за ознакою статі –реклама, що принижує гідність людей за ознакою статі; транслює стереотипні уявлення про інтелектуальні, фізичні, соціальні чи іншого роду переваги однієї статі над іншою; тиражує стереотипні ролі, що обмежують свободу життєвого вибору людини; використовує людину виключно як сексуальний об’єкт з метою привернення уваги споживачів, або будується на неоднозначних виразах з натяками на сексуальні стосунки; чи демонструє фізичне насильство представників однієї статі над іншою.

Дискримінаційна реклама за ознакою статі забороняється. Відповідальність за дискримінаційну рекламу несе рекламодавець.

У рекламі забороняється зображення, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб.

Забороняється розповсюджувати рекламу, що транслює стереотипні ролі чи уявлення про жінок чи чоловіків, пропагує меншовартість будь-якої із статей; використовує людину виключно як сексуальний об’єкт з метою привернення уваги споживачів, або будується на неоднозначних виразах з натяками на сексуальні стосунки.

Збільшується відповідальність за повторне вчинення порушень, передбачених п.1,2,3 ст.27 Закону України «Про рекламу» протягом року – накладення штрафу у тридцятикратному розмірі вартості розповсюдженої реклами.

5. Проект Закону про загальні засади та принципи реалізації мовної політики в Україні №8550 від 04.07.2018р.

Ініціатор: Мураєв Є.В.

Проектом, серед іншого, пропонується внести зміни до ст.10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та ст.6 Закону України «Про рекламу», передбачивши, що вживання мов визначається Законом «Про загальні засади та принципи реалізації мовної політики в Україні».

Проектом передбачається, що Телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами, – як однією, так і кількома мовами. Обсяги загальнодержавного, регіонального і місцевого мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, а також місцевими мовами (для місцевого мовлення) мають відповідати чисельності мовних груп і визначаються самими мовниками.

Офіційна інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування поширюється державною мовою, а у межах території, на якій поширена регіональна мова або мова  меншини (мови), також цією офіційною регіональною мовою (мовами). Офіційна інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування у межах території, поширюється також цією місцевою мовою.

У разі поширення офіційної інформації мовою, яка відрізняється від державної, поширювач повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якій поширюється ця інформація, на державну мову.

Трансляція аудіовізуальних творів здійснюється мовою оригіналу або із дублюванням, озвученням чи субтитруванням державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин на розсуд телерадіоорганізацій. При наявності технічних можливостей телерадіоорганізації здійснюють трансляцію аудіовізуальних творів кількома мовами із забезпеченням вільного вибору споживачами мови цих творів.

Держава гарантує свободу прямого прийому радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються такими самими або схожими до державної мови або до регіональних мов й мов меншин України мовами, і не перешкоджає ретрансляції радіо- і телепередач із сусідніх країн, які випускаються в ефір такими мовами, а також забезпечує свободу виявлення поглядів і вільне поширення інформації друкованих засобів інформації такими мовами. Здійснення зазначених свобод може мати обмеження, які встановлені законом.

Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця.

Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до закону.

Маркування товарів виконуються державною мовою. За рішенням виробників товарів поруч із текстом, викладеним державною мовою може розміщуватися його переклад регіональними мовами або мовами меншин, маркування іншими мовами. Маркування товарів для експорту виконується будь-якими мовами за вибором виробника.

Маркування лікарських засобів, медичних виробів, які підлягають закупівлі за результатами закупівельної процедури, проведеної спеціалізованою організацією, яка здійснює закупівлі, за визначенням, наведеним у Законі України «Про публічні закупівлі», на виконання угоди щодо закупівлі між центральним органом виконавчої влади України, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та відповідною спеціалізованою організацією, яка здійснює закупівлі, а також інструкції про застосування таких лікарських засобів, медичних виробів виконуються мовою оригіналу.

6. Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання діяльності Українського культурного фонду № 8266-д від 02.07.2018р.

Ініціатори: Княжицький М.Л., Подоляк І.І., Єленський В.Є.

Проектом пропонується доповнити положення Закону України «Про Український культурний фонд», передбачивши зміни до процедур, пов’язаних з підтримкою проектів Українським культурним фондом, закріпивши добровільні внески від урядів, агентств та установ іноземних країн, міжнародних фінансових та інших організацій, в тому числі у формі цільових грантів як джерела фінансування Фонду та інш.

Законопроектом закріплюється поняття «проект» - діяльність юридичних і фізичних осіб, спрямована на створення певного культурного продукту, культурного блага чи культурної послуги (або їх сукупності) з метою досягнення чітко визначених цілей в межах визначеного кошторису (бюджету), здійснення якої вимагає вчинення передбачених укладеною з Українським культурним фондом угодою дій в узгоджені строки.

Закріплюється поняття грант - фінансові ресурси, що надаються на безоплатній і безповоротній основі Українським культурним фондом суб’єкту, який провадить діяльність у сфері культури, для реалізації проекту, рішення про фінансування якого прийняте в порядку, передбаченому цим Законом.

До завдань та повноважень Українського культурного фонду пропонується додати співпрацю з українськими та іноземними фізичними особами і юридичними особами приватної та державної форм власності, а також створення сприятливих умов для реалізації проектів, в тому числі контролюючи процес їх реалізації в порядку, встановленому законодавством.

На виконання покладених на нього завдань фонд, крім іншого:

- набуває цивільні права і обов’язки в порядку, передбаченому цивільним законодавством, в тому числі шляхом укладення договорів, контрактів, включаючи зовнішньоекономічні, інших правочинів, а також самостійно несе відповідальність за порушення законодавства, допущені Фондом, у встановлених законодавством межах;;

- реалізовує наявні у Фонду права, в тому числі майнові права інтелектуальної власності;

- створює реєстр експертів та забезпечує його ведення.

Підстави надання та відмови у наданні фінансування (грантів) певному проекту, критерії конкурсного відбору проектів, підстави на яких заява про надання гранту може бути залишена без розгляду, етапи проведення конкурсного відбору, правила здійснення звітності і моніторингу встановлюються порядком проведення конкурсного відбору проектів, реалізація яких здійснюватиметься за підтримки Українського культурного фонду, та моніторингу їх реалізації.

У випадку прийняття Дирекцією Фонду рішення про надання фінансування певному проекту за рахунок коштів Українського культурного фонду, з отримувачем коштів укладається договір про надання гранту.

За договором про надання гранту Український культурний фонд набуває права контролювати встановлений таким договором та законодавством порядок реалізації проекту, вимагати виконання вказаного порядку, а також вживати заходи за порушення вказаного порядку та вимагати виконання. Договір про надання гранту не може передбачати замовлення та (або) отримання Українським культурним фондом будь-яких товарів, робіт, послуг, майнових прав та (або) витрачання грошей на такі товари, роботи, послуги майнових прав.

Істотними умовами договору про надання гранту є визначення конкретного проекту, для реалізації якого надаються кошти; сума гранту (обсяг коштів) з відповідним кошторисом із зазначенням об’єктів, на які сума гранту витрачатиметься; графік платежів; зобов’язання особи, яка отримує кошти, в тому числі щодо звітності; мінімальні технічні вимоги до проекту, які мають бути забезпечені; строк реалізації гранту; порядок надання відповідних доказів в підтвердження належного виконання договору про надання гранту; відповідальність за порушення умов договору.

Український культурний фонд здійснює постійний контроль за виконанням з боку суб’єктів, що отримують будь-яке фінансування, своїх зобов’язань, визначених договором про надання гранту.

Для здійснення контролю Український культурний фонд має право вимагати від суб’єкта, що отримав фінансування, надати будь-які документи, інформацію та пояснення щодо своїх дій, пов’язаних з виконанням договору про надання гранту та (або) витратою коштів.

У випадку істотного порушення умов договору про надання гранту Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за заявою Фонду. Істотним порушенням, зокрема, є нецільове використання коштів, здійснення витрат в більших розмірах, ніж передбачено договором про надання гранту, а також інші порушення, які дають підстави для висновків або обґрунтованих припущень, що договір не буде виконано або його виконання не відповідатиме цілям, якими сторони керувались при його укладенні.

Передбачається, що кошти Українського культурного фонду також використовуються на виплату експертам експертних рад передбачених законодавством винагороди та інших виплат за умови, що такі виплати пов’язані з діяльністю вказаних експертів з проведення конкурсного відбору проектів, а експерти не є штатними співробітниками Українського культурного фонду. Вказані виплати здійснюються відповідно до умов цивільно-правового договору з експертом з видатків передбачених кошторисом на оплату послуг (крім комунальних) Українського культурного фонду.

Підтримка проектів може здійснюватись шляхом 100% фінансування за рахунок коштів Українського культурного фонду, або, у випадку реалізації спільних проектів за участю приватних осіб або державних органів чи установ інших країн, Український культурний фонд може виділяти кошти та здійснюватиме фінансування проектів частково в частці, визначеній Наглядовою радою.