Advocacy

У цьому випуску:

Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики

3 жовтня відбудеться чергове засідання Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики

Комітет з питань культури і духовності

3 жовтня відбудеться чергове засідання Комітету з питань культури і духовності

Засідання Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики 

3 жовтня відбудеться чергове засідання Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, на якому планується розглянути проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо розповсюдження соціальної реклами на телебаченні і радіо № 8616 від 16.07.2018р.

Ініціатор: Сюмар В.П.

Проектом закріплюється нове визначення поняття «соціальна реклама» – суспільно-корисна інформація, спрямована на розвиток особистості та суспільства, популяризацію загальнолюдських цінностей, здорового способу життя, освіти, науки, культури, історії, розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку та/або не спонукає виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу. До соціальної реклами може відноситися інформація про висвітлення державних безкоштовних програм, спрямованих на захист державності, громадського порядку, підвищення обороноздатності держави тощо.

Відповідно до законопроекту на соціальну рекламу поширюються загальні вимоги до реклами.

Уточнюється, що соціальна реклама не повинна містити зазначення прізвищ, імен, по-батькові фізичних осіб, посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (крім випадків, коли рекламодавцем є громадське об’єднання чи благодійна організація, які не мають на меті отримання прибутку).

Законопроектом передбачається, що соціальна реклама, яка розповсюджується на замовлення органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб не повинна містити інформації, яка сприяє формуванню і підтриманню обізнаності, інтересу до певної політичної партії, виборчого блоку, їх програм, угод, політичних заходів, які проводяться чи підтримуються ними, керівників або членів певної політичної партії, виборчого блоку, окремих кандидатів.

Не вважається соціальною рекламою інформація, спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку, якщо така інформація слугує цілям спонукання виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу чи містить посилання на програму певної політичної партії, виборчого блоку, політичні заходи (діяльність), які проводяться чи підтримуються ними, керівників або членів певної політичної партії, виборчого блоку, окремих кандидатів.

Соціальна реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, логотипу або коментарів ведучих з використанням слова “соціальна реклама”.

Телерадіоорганізація, яка безкоштовно транслює соціальну рекламу у обсязі, який перевищує 5 відсотків ефірного часу, має право пропорційно збільшити час мовлення відведений на рекламу і телепродаж, на телебаченні до 20 відсотків, а на радіо до 25 відсотків протягом кожної астрономічної години фактичного мовлення. Тривалість окремої соціальної реклами на телебаченні і радіо не може перевищувати 1 хвилину.

Закріплюється обов’язок отримання висновку Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо відповідності аудіовізуальної інформації визначеним чинним законодавством вимогам до соціальної реклами у випадку, коли рекламодавцем соціальної реклами є орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Поширення телерадіоорганізацією соціальної реклами, рекламодавцем якої є державний орган та/або орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, без позитивного висновку Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення забороняється.

У разі виникнення сумніву щодо відповідності аудіовізуальної інформації визначеним чинним законодавством вимогам до соціальної реклами, рекламодавець або розповсюджувач реклами може звернутись до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення стосовно надання висновку щодо відповідності аудіовізуальної інформації визначеним чинним законодавством вимогам до соціальної реклами.

Поширення телерадіоорганізацією соціальної реклами, рекламодавцем якої не є державний орган та/або орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, у випадку наявності негативного висновку Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо відповідності аудіовізуальної інформації визначеним чинним законодавством вимогам до соціальної реклами, забороняється.

Передбачається, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення здійснює ведення Державного реєстру соціальної реклами, яка відповідає вимогам чинного законодавства та на яку отриманий висновок Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

До повноважень Національної ради додається нагляд щодо відповідності змісту аудіовізуальної інформації вимогам чинного законодавства.

За розповсюдження соціальної реклами з порушенням вимог законодавства щодо порядку розповсюдження соціальної реклами передбачається санкція у вигляді штрафу у розмірі 5% розміру ліцензійного збору.

Проектом пропонується виключити абз.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», відповідно до якого Національна рада має право приймати регуляторні акти виключно у випадках, передбачених законом, а також внести зміни до ч.3 ст.17, передбачивши, що нормативно-правові акти, окрім вимог, передбачених частиною другою цієї статті, не потребують державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Також пропонується включити Закон України «Про рекламу» в ч.1 ст.3 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», додавши до переліку Законодавство України про телебачення і радіомовлення та передбачити, що Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог законодавства про телебачення і радіомовлення та/або умов ліцензії.

Засідання Комітету з питань культури і духовності 

3 жовтня відбудеться чергове засідання Комітету з питань культури і духовності, на якому планується розглянути наступні проекти:

1. Проект Закону про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про державну підтримку кінематографії в Україні" № 8251 від 06.04.2018р.(підготовка до другого читання)

Ініціатори: Княжицький М.Л., Геращенко І.В., Подоляк І.І., Абдуллін О.Р.

Проектом, серед іншого, пропонується доповнити Закон України «Про кінематографію» статтею 9³, передбачивши, що кінокомісії можуть створюватися та діяти при органах місцевого самоврядування з метою надання організаційної, консультаційної та іншої не забороненої законом допомоги виробникам фільмів, демонстраторам фільмів, іншим суб’єктам кінематографії, а також залучення українських та іноземних інвесторів для фінансування виробництва, прокату і показів фільмів. Повноваження Кінокомісії визначаються положенням, затвердженим відповідною місцевою радою.

Фінансування кінокомісії, її діяльності, здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Пропонується закріпити можливість місцевим органам в межах своїх бюджетів встановлювати власні програми підтримки кінематографії в регіоні, а також дозволити місцевим радам утворювати місцеві фонди фінансової підтримки кінематографії.

Проектом пропонується передбачити, що органи місцевої влади в межах, встановлених власними бюджетами, можуть передбачити порядок часткового покриття витрат суб’єктів кінематографії на виробництво фільмів, що здійснюються за участю та/або замовленням державних кіностудій, розташованих в межах території відповідної територіальної громади.

До повноважень сільських, селищних, міських рад, серед іншого, додано:

утворення місцевих фондів фінансової підтримки кінематографії, в тому числі програм грантової, конкурсної або позаконкурсної підтримки кінематографії, визначення умов та порядку витрачання цих фондів;

прийняття рішень про створення кінокомісій, організацію територій та об’єктів як привабливих локацій для кінозйомок, а також ефективного  використання потенціалу української сервісної індустрії в галузі кінематографії, створення реєстрів відповідних об’єктів, визначення умов та режиму їх використання;

забезпечення популяризації та ефективного використання територій та об’єктів для потреб кінематографії, розробка відповідних місцевих програм фінансової підтримки кінематографії та місцевих програм використання потенціалу місцевої сервісної індустрії в галузі кінематографії, проведення заходів кінокомісій з просування (промоції) відповідних територій та об’єктів, забезпечення співпраці з кінокомісіями інших територіальних громад;

звернення до Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, Ради з державної підтримки кінематографії щодо одержання державних субсидій для проведення заходів кінокомісій, спрямованих на просування (промоцію) локацій України як привабливого місця для створення кінематографічної та аудіовізуальної продукції;

узгодження із суб’єктами кінематографії питань проведення зйомок на території відповідної територіальної громади за поданням кінокомісій.

Закріплюється обов’язкова умова приватизації державної кіностудії (у тому числі - шляхом приватизації пакета акцій) – збереження основної мети її діяльності впродовж 10 років з дати завершення приватизації. Державна кіностудія не може змінити статус суб’єкта кінематографії внаслідок приватизації.

2. Проект Закону про загальні засади та принципи реалізації мовної політики в Україні №8550 від 04.07.2018р.

Ініціатор: Мураєв Є.В.

Проектом, серед іншого, пропонується внести зміни до ст.10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та ст.6 Закону України «Про рекламу», передбачивши, що вживання мов визначається Законом «Про загальні засади та принципи реалізації мовної політики в Україні».

Проектом передбачається, що Телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами, – як однією, так і кількома мовами. Обсяги загальнодержавного, регіонального і місцевого мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, а також місцевими мовами (для місцевого мовлення) мають відповідати чисельності мовних груп і визначаються самими мовниками.

Офіційна інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування поширюється державною мовою, а у межах території, на якій поширена регіональна мова або мова  меншини (мови), також цією офіційною регіональною мовою (мовами). Офіційна інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування у межах території, поширюється також цією місцевою мовою.

У разі поширення офіційної інформації мовою, яка відрізняється від державної, поширювач повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якій поширюється ця інформація, на державну мову.

Трансляція аудіовізуальних творів здійснюється мовою оригіналу або із дублюванням, озвученням чи субтитруванням державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин на розсуд телерадіоорганізацій. При наявності технічних можливостей телерадіоорганізації здійснюють трансляцію аудіовізуальних творів кількома мовами із забезпеченням вільного вибору споживачами мови цих творів.

Держава гарантує свободу прямого прийому радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються такими самими або схожими до державної мови або до регіональних мов й мов меншин України мовами, і не перешкоджає ретрансляції радіо- і телепередач із сусідніх країн, які випускаються в ефір такими мовами, а також забезпечує свободу виявлення поглядів і вільне поширення інформації друкованих засобів інформації такими мовами. Здійснення зазначених свобод може мати обмеження, які встановлені законом.

Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця.

Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до закону.

Маркування товарів виконуються державною мовою. За рішенням виробників товарів поруч із текстом, викладеним державною мовою може розміщуватися його переклад регіональними мовами або мовами меншин, маркування іншими мовами. Маркування товарів для експорту виконується будь-якими мовами за вибором виробника.

Маркування лікарських засобів, медичних виробів, які підлягають закупівлі за результатами закупівельної процедури, проведеної спеціалізованою організацією, яка здійснює закупівлі, за визначенням, наведеним у Законі України «Про публічні закупівлі», на виконання угоди щодо закупівлі між центральним органом виконавчої влади України, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та відповідною спеціалізованою організацією, яка здійснює закупівлі, а також інструкції про застосування таких лікарських засобів, медичних виробів виконуються мовою оригіналу.

3. Про проект Постанови Верховної Ради України про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2019 році.