Прес-центр

Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» №7313

17-12-2010

Пропозиції Асоціації «Індустріальний Телевізійний Комітет»

до Проекту Закону про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» №7313 від 01.11.2010 р. 

Автор: Азаров М.Я., Кабінет Міністрів України

       Даний законопроект розроблено з метою запровадження реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій, заснованих органами державної влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, у відповідності до підпункту 12.4 пункту 12 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною» від 5 жовтня 2005 року № 1466.

       В той час, як Асоціація «Індустріальний Телевізійний Комітет» позитивно відноситься до процесу роздержавлення друкованих ЗМІ, даний законопроект містить пропозиції щодо змін до законодавства, які є неприйнятними та безпідставними.

       Так, пунктом 6 Перехідних положень законопроекту передбачаються зміни до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про рекламу», якими пропонується зобов’язати ЗМІ - розповсюджувачів реклами розміщувати соціальну рекламу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами.

       Нагадаємо, що чинна редакція ч. 4 ст. 12 Закону України «Про рекламу» покладає таке зобов’язання на ЗМІ, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів.

       Вважаємо, що покладення таких зобов’язань на всі ЗМІ, зокрема загальнонаціональні телевізійні телеканали, є неможливим з наступних причин:

           1. В той час як ЗМІ, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, мають можливість безкоштовно розміщувати соціальну рекламу з огляду на джерела їх фінансування, комерційні мовники майже на всі 100% відсотків фінансуються за рахунок надходжень за розміщення комерційної реклами. Зобов’язання виділяти 5% ефірного часу, відведеного для реклами, на безкоштовне розміщення соціальної реклами завдасть значного удару фінансовій стабільності телевізійної галузі і є неприйнятною формою втручання у господарську діяльність телевізійних каналів, що, внаслідок зменшення прибутків, призведе до обмеження можливості останніх виробляти власний та купувати іноземний якісний телевізійний продукт, а також призведе до падіння конкурентоздатності українських телеканалів порівняно з іноземними мовниками, доступ до яких мають українські глядачі.

           2. В той час, як, відповідно до запропонованих законопроектом змін, органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування позбавляються права засновувати друковані ЗМІ, які мали би змогу виконувати функцію з донесення відповідної соціальної реклами, можливість виконання такої функції зберігається за аудіовізуальними ЗМІ органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Враховуючи те, що вони, як і раніше, продовжують фінансуватися з державного або місцевого бюджетів, та отримують відповідні дотації, зобов’язання розміщення соціальної реклами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно повинна бути покладена на них, а не на комерційні телерадіоорганізації, для яких реклама є єдиним джерелом прибутку.

          У протилежному випадку, враховуючи те, що інших зобов’язань чи обмежень, що покладалися би на аудіовізуальні ЗМІ органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які б пояснювали необхідність надання останнім відповідних преференцій(значні пільги щодо орендної плати, пряма та опосередкована підтримка з державного чи місцевого бюджету, прирівнювання журналістів до статусу державних службовців у питаннях заробітних плат та пенсій тощо.) та дотацій, чинним законодавством не передбачено, то можна дійти висновку, що запропоновані положення містять ознаки порушення положень Закону України «Про захист економічної конкуренції». Зокрема, ст. 15 зазначеного Закону визначає, що «Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються»:

  • надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
  • дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;»                                      

          3. Сприяння розміщення соціальної реклами в ефірі комерційних телеканалів не обов’язково повинно відбуватись примусовими методами. Вже протягом тривалого часу ведеться дискусія щодо запровадження податкових та інших пільг для виробників та розповсюджувачів соціальної реклами. Так, в той час як п. 3 ст. 12 Закону України «Про рекламу» передбачається, що на осіб, що безоплатно розповсюджують соціальну рекламу, поширюються пільги, передбачені законодавством для благодійної діяльності, конкретних пільг фактично не існує. Ще однією абсурдною вадою чинного законодавства є передбачена Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» можливість віднесення витрат на виробництво та розміщення комерційної реклами до валових витрат підприємства, в той час, як аналогічні витрати щодо соціальної реклами до складу валових витрат віднести неможливо.

          4. Також, варто зазначити, що відповідно до світової практики, зокрема рекламного законодавстваСША, Канади та Великої Британії, мовники не мають жодних зобов’язань щодо фіксованого мінімального обсягу безкоштовного розміщення соціальної реклами. Більш того, соціальна реклама у Великій Британії замовляється та фінансується урядом, її розміщення є оплатним аналогічно комерційній рекламі.

          5. Авторами законопроекту в пояснювальній записці не було наведено жодних пояснень чи аргументів щодо необхідності прийняття відповідних змін, відсутній будь-який аналіз та інформація щодо регуляторного впливу таких змін на суб’єктів господарювання.

          6. Внесення таких змін до законодавства є неможливим з огляду і на те, що станом на сьогодні у Верховній Раді готується до другого читання Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про рекламу" (щодо ідентифікації соціальної реклами та регулювання окремих видів рекламної діяльності політичних партій та громадських організацій) №3002 від 21.07.2008, яким передбачені зміни до ст. 12 Закону України «Про рекламу», зокрема і до п. 4. Виходячи зі змісту п. 1 ст. 100 Регламенту Верховної Ради України, яким передбачено,що «альтернативними вважаються законопроекти, які містять положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання одних і тих же суспільних відносин», можна дійти висновку, що законопроект №7313 є альтернативним прийнятому у першому читанні 14 квітня 2010 року законопроекту №3002. А отже, внесення до Верховної Ради України законопроекту №7313 є неможливим відповідно до п. 4 ст. 100 Регламенту Верховної Ради України, який передбачає, що «Після прийняття законопроекту в першому читанні внесення альтернативних законопроектів щодо нього не допускається».

         Вважаємо, що прийняття запропонованих п. 6 Перехідних положень законопроекту змін до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про рекламу» є абсолютно безпідставним та завдасть телевізійній галузі значної шкоди, яка буде непропорційно великою відносно до будь-якого можливого позитивного ефекту його прийняття.

         Просимо Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації врахувати зазначені зауваження при розгляді законопроекту №7313.

Посилання на законопроект