Advocacy

Суспільне телебачення

03-02-2011

Суть проблеми:

Створення суспільного телебачення на даний момент регулюється Законом України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» від 18 липня 1997 року N 485/97-ВР, який має декларативний характер та не застосовується на практиці. Законотворці до цих пір  не визначилися, яким повинно бути суспільне телебачення в Україні, оскільки не можуть зрозуміти цінність, ефективність та можливості застосування такої системи на території України

Виходячи з цього, в процесі створення суспільного мовлення в Україні виникає низка проблем та запитань, а саме:

  • чітко не визначено модель та процедуру створення суспільного мовлення в Україні. Зокрема, чи буде існувати суспільне мовлення паралельно з державним, чи повинно створюватися на його базі;
  • не визначено процедуру призначення складу наглядової ради суспільного телерадіомовлення та того, хто має право подавати кандидатури на посаду членів наглядової ради;
  • не зрозуміло ким повинна затверджуватися програмна концепція суспільних телерадіоорганізацій;
  • незрозумілі джерела фінансування суспільного мовлення, зокрема залишається відкритим питання чи буде на каналах суспільного мовлення реклама та спонсорство.

29 червня 2010 року на засіданні Громадської гуманітарної ради при Президентові України було представлено Концепцію створення національного суспільного телебачення і радіомовлення. Проект концепції суспільного мовлення потребує конкретизації і суттєвих уточнень. У зв’язку з цим 3 вересня 2010 року відбулося громадське обговорення Концепції створення національного суспільного телебачення і радіомовлення. За результатами обговорення стало зрозуміло, що її необхідно доопрацювати, зокрема у наступному:

  • необхідно закріпити фінансування засобів суспільного мовлення через фіксований ліцензійний платіж за трансляцію, податок, державні дотації, абонентську плату та спонсорський дохід, спеціалізовані послуги з оплатою за перегляд та продаж суміжної продукції, такої як книги, відео та фільми, та використання своїх аудіовізуальних архівів (Рекомендація 1878 (2009) Ради Європи), а не через рекламну діяльність. Лише у такому випадку, засоби суспільного мовлення можуть мати змішане фінансування та незалежність у діяльності, європейського зразку. В умовах створених на українському ринку державним службам суспільного мовлення слід уникати конкуренції та деформації, таким чином, комерційних ринків.
  • необхідно доопрацювати юридичну техніку документу. Зокрема, пункт 2 Концепції (Статус Національної суспільної телерадіокорпорації України: Національна суспільна телерадіокорпорація України є неурядовою неприбутковою організацією у формі юридичної особи, що створюється у формі установи, державна реєстрація якої здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України, і діяльність якої не має на меті отримання прибутку), прямо суперечить, по своїй суті пункту 5.2. (Фінансування Національної суспільної телерадіокорпорації України здійснюється: за рахунок Державного бюджету України; із надходжень від власної рекламної діяльності, або компенсаційних платежів комерційних телерадіоорганізацій, у випадку досягнення домовленості про відмову НСТУ від розміщення реклами; від виробництва та розповсюдження кіно, відео та аудіо продукції, кіноконцертної, видавничої діяльності, надання ліцензій на використання об'єктів права інтелектуальної власності, спонсорства та ін.).

За результатами громадського обговорення ІТК надіслав свої рекомендації до Резолюції по Концепції створення Суспільного мовлення. Основна рекомендація індустрії стосувалася фінансування суспільного мовлення.

Історія питання: 

18 липня 1997 року - прийнято Закон України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» N 485/97, який визначив правовий статус суспільного мовлення. Незважаючи на те, що від моменту прийняття Закону минуло вже 11 років, на сьогодні Закон має декларативний характер і його положення не використовуються на практиці.

12 червня 2009 року - відхилено Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» (нова редакція) від 12 березня 2009 р. №4198.

11 вересня 2009 року – прийняте рішення Ради національної безпеки  і  оборони України "Про концепцію створення системи Суспільного   телебачення   і   радіомовлення   України   та   хід упровадження цифрового телерадіомовлення". Даним рішенням: - було визнано незадовільною діяльність КМУ в частині впровадження суспільного мовлення; - створено Міжвідомчу  комісію з питань   координації   впровадження   цифрового  телерадіомовлення; - було зобов’язано КМУ розробити Концепцію створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України.

18 лютого 2010 року -  Указом Президента України «Про запровадження Суспільного телебачення і радіомовлення та хід упровадження цифрового мовлення в Україні», було введено в дію Рішення Ради Національної безпеки та оборони України (РНБО) від 11 вересня 2009 року "Про концепцію створення системи Суспільного  телебачення   і  радіомовлення   України   та   хід упровадження цифрового телерадіомовлення".

29 червня 2010 року - на засіданні Громадської гуманітарної ради при Президентові України було представлено Концепцію створення національного суспільного телебачення і радіомовлення. Проект концепції суспільного мовлення потребує конкретизації і суттєвих уточнень.

27 липня 2010 року – ІТК надіслав Президенту України Януковичу В.Ф., Адміністрації Президента України зауваження та пропозиції телевізійної індустрії, щодо Концепції створення національного суспільного телебачення і радіомовлення, що була запропонована на громадське обговорення Гуманітарною радою при Президентові України

03 вересня 2010 року - ІТК взяв участь у Громадському слуханні на тему «Оцінка Концепції створення Суспільного мовлення Гуманітарної ради при Президентові України». За результатами ІТК надіслав свої рекомендації до Резолюції по Концепції створення Суспільного мовлення. Основна рекомендація стосувалася фінансування суспільного мовлення. На каналах суспільного телебачення та радіомовлення, за рекомендаціями ІТК, не повинно бути комерційної та політичної реклами (окрім безоплатної політичної реклами під час виборчого процесу), а фінансування повинно бути виключно суспільним. Якщо ж канали суспільного мовлення отримуватимуть дохід від комерційної реклами, то відповідно права та обов’язки стосовно їх регулювання (ліцензування, переоформлення, знижки тощо) у них повинні бути такі ж, як і в інших телерадіоорганізацій. На Громадському слуханні був презентований сайт Суспільного мовлення в Україні (http://www.ptv.org.ua/), на якому будуть зберігатися усі напрацьовані документи, що стосуються цієї теми.

11 жовтня 2010 року – зареєстровано Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» №7241, Ініціатори законопроекту: Шевченко А.В.,  Каськів В.В., Суслов Є.І. Відповідно до проекту, найвищим керівним органом Суспільного мовнлення (СМ) має бути Рада у складі 15 осіб: 9 її членів визначатимуться парламентськими фракціями, 6 обиратимуться конференцією громадських організацій, що працюють у сфері медіа. Керуватиме СМ повинен Генеральний директор, якого обирає Рада шляхом відкритого конкурсу терміном на 3 роки. Реклама в ефірі Суспільного мовлення, відповідно до Проекту, заборонена. СМ фінансуватиметься з державного бюджету. Незалежність фінансування гарантуватиметься окремим рядком у держбюджеті і фіксованою сумою в обсязі 0,05% від видатків бюджету.

Позиція ІТК: 

  • Щодо створення суспільного мовлення:

Вважаємо, що найбільш доцільним є створення Суспільного телебачення і радіомовлення на базі Національної телекомпанії України (НТКУ), Національної радіокомпанії України (НКРУ), обласних державних телерадіокомпаній, телеканалу «Культура». Це можна зробити лише шляхом їх реорганізації. Тобто Суспільне телебачення і радіомовлення повинно існувати не поряд, а створюватися на базі державного телебачення та радіомовлення.

  • Щодо фінансування суспільного мовлення:

На каналах суспільного телебачення не повинно бути комерційної та політичної реклами (окрім безоплатної політичної реклами під час виборчого процесу), а фінансування повинно бути виключно суспільним. Якщо суспільне телебачення не буде отримувати доходи від реклами, приватні телерадіокомпанії готові добровільно частково долучатися до його фінансування. Якщо ж суспільне телебачення отримуватиме дохід від комерційної реклами, то відповідно права та обов’язки стосовно його регулювання (ліцензування, переоформлення, знижки тощо) у нього повинні бути такі ж, як і в інших телерадіоорганізацій. Більше того, часткового фінансування від приватних телерадіокомпаній вони не зможуть отримувати. Погоджуємося, що фінансування суспільного мовлення України повинно здійснюватися в основному за рахунок Державного бюджету України, а також продажу власних теле- та радіопередач чи програм, абонентської плати, плати за користування авторськими та суміжними правами, отримання благодійної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством України. Вважаємо таке фінансування найприйнятнішим, оскільки в умовах розвитку українського суспільства, на даний момент, суспільний мовник повинен існувати за рахунок державного бюджету та продажу власного продукту, проте за жодними обставинами не за кошти отримані від продажу рекламних роликів.

  • Щодо управління суспільним мовленням: 

У випадку створення системи Суспільного телебачення та радіомовлення вважаємо за необхідне надати можливість професійним об’єднанням  в галузі телерадіомовлення також входити до складу Наглядової ради. Кандидатури членів Наглядової ради мають право подавати до Комітету Верховної Ради країни з питань свободи слова та інформації представники громадських організацій та об’єднань підприємств в сфері телерадіомовлення. Призначати таких кандидатів повинні відповідні органи державної влади, проте звільняти таких осіб, у зв’язку з невиконанням ними своїх обов’язків повинні мати право і представники громадськості. Слід  на рівні Закону визначити вичерпний перелік повноважень Наглядової ради.

Перш за все необхідно поінформувати громадськість про ефективність, необхідність та позитивний вплив системи суспільного телебачення на розвиток країни,свободу слова та інформації.

Потім, варто розробити абсолютно новий та більш деталізований законопроект «Про суспільне телебачення та радіомовлення України». Представники ІТК готові долучитися до розробки нового проекту закону про суспільне мовлення: (подавати свої пропозиції та зауваження з питань, які зачіпають інтереси індустрії; - надавати приклади функціонування суспільного мовлення на території європейських держав, щоб створити аналоги в Україні).