Advocacy

Саморегулюючі організації

05-01-2011

Суть проблеми:

На сьогоднішній день більшість галузей економіки, в тому числі й ЗМІ вже готові до того щоб створювати саморегулюючі організації з метою регулювання певних суспільних відносин в своїй сфері, проте найбільшими проблемами, з якими вони стикаються є:

  1. Відсутність законодавчої бази, яка б визначала статус саморегулюючих організацій.
  2. Відсутність розуміння, що таке саморегулювання та що це дає.

Щодо відсутності законодавчої бази слід зазначити, що на сьогоднішній день відсутня законодавча база, яка б регулювала питання саморегулювання, є лише проекти законів. Так, у Верховній Раді України зареєстровані кілька законопроектів, які зачіпають питання саморегулювання, це:

  • проект Закону «Про саморегулюючі організації» (автори: Кінах А. К., Чечетов М. В., Янукович В.В., Гуреєв В.М., Комар М.С.), реєстр. № 4841 від 16.07.2009 р. Останній етап проходження проекту: повернуто на доопрацювання ініціатору внесення 23.09.2010 р.
  • проект Закону «Про саморегулівні організації» (автор: Королевська Н.Ю.), реєстр. № 4841-д від 23.07.2010 р. Останній етап проходження проекту: готується на повторне перше читання, передано на доопрацювання в комітет 23.09.2010 р.
  • проект Закону «Про фахові саморегулівні і самоврядні об'єднання» (автори: Ляпіна К.М., Карпук В.Г., Мойсик В.Р., Шевченко А.В..), реєстр. № 4841-1 від 10.09.2009 р. Останній етап проходження проекту: повернуто на доопрацювання ініціатору внесення 23.09.2010 р.

Отже, три проекти є недосконалими: - 2 з них відправлені суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання, - один готується до повторного першого читання.

Щодо двох проектів, які були передані на доопрацювання суб’єкту законодавчої ініціативи, вони не містили розуміння саморегулювання; вводили абсолютно беззмістовний понятійний апарат; встановлювали необґрунтовані вимоги щодо кількості членів саморегулюючої організації та додаткової реєстрації організації як саморегулюючої; види відповідальності тощо.

Щодо проекту Королевської, який готується на повторне перше читання:

1) В ньому не враховані важливі аспекти саморегулювання, а саме, що:

  • саморегулювання є альтернативним державному, способом регулювання галузей економіки;
  • саморегулювання повинно діяти в рамках в закону та бути легітимним;
  • саморегулювання може доповнювати і конкретизувати закон, але не заміняти;
  • саморегулювання може заміщувати державне регулювання.

2) В проекті встановлюється ряд недоцільних вимог вимог до статуту саморегулівних організацій (зокрема щодо відповідальності членів, порядок розгляду спорів тощо).

3)В проекті передбачається, що в назві саморегулівної організації повинен міститися предмет саморегулювання, що на нашу думку є абсолютно недоцільним.

4)Проектом передбачається створення центрального органу виконавчої влади з питань саморегулювання, що будуть здійснювати державну реєстрацію та контролювати діяльність організацій. Вважаємо, що процес саморегулювання в Україні не повинен контролюватися з боку державних органів. Єдине, що може бути - це добровільна реєстрація саморегулюючих організацій в Єдиному реєстрі саморегулівних організацій, що можна віднести наприклад, до повноважень Держпідприємництва.

5) Проектом пропонується ввести державну реєстрацію саморегулівної організації та встановлюється великий перелік документів, які для цього необхідно подати до центрального органу виконавчої влади з питань саморегулювання. Вважаємо, що реєстрація має відбуватися виключно за волевиявленням саморегулюючої організації та здійснюватися на безоплатній основі. І в цьому випадку має подаватися виключно статут саморегулівної організації. Решта документів вимагати просто безпідставно та створює складний бюрократичний механізм.

6)Вважаємо, що вимоги проекту до органів управління саморегулюючих організацій - повинні передбачатися самою саморегулюючою організацією, враховуючи особливості певних організаційно-правових форм. Не потрібно встановлювати додаткових вимог.

Таким чином, над питаннями законодавчого забезпечення питань саморегулювання ще необхідно працювати.

Щодо відсутності розуміння що таке саморегулювання, слід зазначити що саморегулювання ні в якому разі не повинно замінити державне регулювання – якщо є державне регулювання, телерадіоорганізації, рекламні агентства (тобто члени ІТК) повинні чіткі дотримуватися всіх правил. Проте, у випадку, коли державні органи усвідомлюють, що деякі питання, зокрема ті, які не достатньо врегульовані на рівні законодавства або можуть по різному тлумачитись, слід віддати на регулювання самих гравців ринку, а самі гравці ринку можуть і готові розробити ці правила та їх дотримуватись – це оптимальний шлях для розвитку саморегулювання. Окрім цього це і певна співпраця між державним органом та гравцями ринку та певний рівень розвитку самої держави.

Отже, саморегулювання складається з двох етапів: 1) визначення певних правил гравцями ринку та готовність їх дотримуватись; 2) готовність держави (державних органів) віддати (делегувати) частину своїх повноважень, для того щоб самі гравці ринку врегулювали певні питання. Класичним прикладом є передача таких функції державних органів, як сертифікація та ліцензування.

Щодо цих двох етапів слід зазначити, що перший етап цілком може функціонувати без другого. Що ж до другого – це ідеальна модель існування саморегулювання. Єдина проблема в сфері телебачення і радіомовлення, що конституційний орган – Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ніколи не передасть свої повноваження щодо ліцензування на розсуд самим гравцям ринку.

Тому на сьогоднішній день, оптимальним є реалізація першого етапу саморегулювання (розроблення та дотримання певних правил гри: як то рекламний кодекс, етичний кодекс мовлення, правил спонсорства).

Історія питання:

Березень  2005 року - ІТК та Всеукраїнська рекламна коаліція запропонували створити етичну модель регулювання реклами, а саме «Рекламний кодекс України» для ефективності системи саморегулювання в сфері реклами.

Вересень 2006 року - члени Юридичного комітету ІТК підготували працюючий до сьогодні документ саморегулювання «Правила розміщення реклами на телебаченні», в яких конкретизовано для гравців ринку нечітко прописані у законодавстві моменти.

2006 рік - ІТК випустив книгу «Саморегулювання реклами в Європі» (Аналіз системи рекламного саморегулювання і кодексу рекламної практики в Європі). Це переклад англійського оригінального видання Blue Book (EASA, 4 видання).

Жовтень 2008 року – ІТК приєдналось до підписання Меморандуму про наміри щодо взаємного співробітництва у галузі сприяння розвитку саморегулювання підприємницької та професійної діяльності в Україні.

16.07.2009 р. - зареєстрований проект Закону «Про саморегулюючі організації» (автори: Кінах А. К., Чечетов М. В., Янукович В.В., Гуреєв В.М., Комар М.С.), реєстр. № 4841. Останній етап проходження проекту: повернуто на доопрацювання ініціатору внесення 23.09.2010 р.

10.09.2009 р. – зареєстрований проект Закону «Про фахові саморегулівні і самоврядні об'єднання» (автори: Ляпіна К.М., Карпук В.Г., Мойсик В.Р., Шевченко А.В..), реєстр. № 4841-1 від 10.09.2009 р. Останній етап проходження проекту: повернуто на доопрацювання ініціатору внесення 23.09.2010 р.

23.07.2010 р. – зареєстрований проект Закону «Про саморегулівні організації» (автор: Королевська Н.Ю.), реєстр. № 4841-д. Останній етап проходження проекту: готується на повторне перше читання, передано на доопрацювання в комітет 23.09.2010 р.

23.09.2010 р. – Повернуто на доопрацювання суб’єкту законодавчої ініціативи проекти: 4841, 4841-1 та повернуто в комітет на доопрацювання 4841-д.

Вересень – донині – участь представників ІТК в роботі Громадської ради при Держпідприємництві щодо розвитку саморегулювання.

Позиція ІТК:

І. ІТК активно підтримує розвиток саморегулювання в Україні, в тому числі щодо саморегулювання конкретних галузей економіки.

ІІ. ІТК активно бере участь в громадських обговореннях та ініціативних групах щодо створення саморегулювання в Україні. Зокрема, ІТК є підписантом Меморандуму про наміри щодо взаємного співробітництва у галузі сприяння розвитку саморегулювання підприємницької та професійної діяльності в Україні (жовтень, 2008 року).

III. ІТК не підтримує ініціативи, які спрямовані на те, щоб створити жорсткий державний механізм контролю за створенням саморегулюючих організацій. Вважаємо, що при набутті статусу саморегулюючих організацій не потрібно отримувати спеціальних дозвільних документів (дозволів, сертифікатів, тощо). Для цього достатньо мати, передбачені статутом положення, які були б спрямовані на захист та підтримку гравців ринку, які входять до такої організації. Єдиним підтвердженням статусу може стати заявочний принцип та добровільне внесення до Реєстру саморегулюючих організацій. При цьому, для набуття такого статусу достатньо лише: вищезазначених положень статуту та відповідна організаційно-правова форма організації.

IV.Пріоритетним завданням ІТК щодо розвитку саморегулювання в Україні є розвиток саморегулювання галузі телебачення та реклами.

V. ІТК відносить себе до саморегулюючих організацій та усвідомлює свою майбутню місію як контролера виконання Правил саморегулювання між гравцями ринку, що входять до складу ІТК. Крім того, ІТК чітко усвідомлює, що і самі гравці ринку повинні бути готові нести відповідальність у разі не виконання Правил саморегулювання, які ж ними будуть створені.

Необхідні дії:

1. Розробити перші саморегулюючі документи:

  • Правила розміщення спонсорства та реклами на телебаченні;
  • Кодекс мовлення;
  • Рекламний кодекс. 

2. Розробити досконалий законодавчий акт, який би визначив, що таке «саморегулювання», правовий механізм роботи саморегулюючих організацій та їх правовий статус.

Серед основних положень такого законодавчого акту мають стати положення, які б визначали, що:

  • саморегулювання є альтернативним державному, способом регулювання галузей економіки;
  • саморегулювання повинно діяти в рамках в закону та бути легітимним;
  • саморегулювання може доповнювати і конкретизувати закон, але не заміняти;
  • саморегулювання може заміщувати державне регулювання;
  • визначали основні механізми діяльності саморегулюючих організацій (правила гри для гравців ринку, які входять до саморегулюючої організації, відповідальність за невиконання правил гри між учасниками, контроль за їх виконанням);
  • саморегулюючі організації – це не тільки громадські організації, а й будь які професійні організації, які об’єдналися з метою захисту прав та інтересів своїх членів. Зокрема, серед організаційних-правових форм саморегулюючих організацій повинні бути господарські об’єднання (асоціації тощо) та об’єднання громадян.
  • делегування повноважень державних органів в частині ліцензування та сертифікації.

3. Участь в робочих та ініціативних групах по розробці та створенню нормативно-правових актів щодо впровадження саморегулювання та діяльності саморегулюючих організацій.

4. Участь в усіх заходах, що будуть проводитися за ініціативи громадськості та державних органів щодо впровадження системи саморегулювання ринку.