Advocacy

Невизначеність взаємодії між собою регуляторних органів в сфері мовлення

26-01-2011

Суть проблеми:

На сьогодні, у зв’язку з неузгодженістю ряду нормативно-правових актів у сфері телебачення радіомовлення існує конфлікт повноважень ряду органів державної влади, що стосуються нагляду, контролю та ліцензування телерадіоорганізацій.

Щодо захисту суспільної моралі

В першу чергу варто зупинитися на конфлікті повноважень нагляду за додержанням законодавства у сфері захисту суспільної моралі телерадіоорганізаціями. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист суспільної моралі» державний нагляд за додержанням вимог цього закону та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють Міністерство культури і туризму України (відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року - Міністерство культури України), Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти України (відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року - Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України), Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура Україна, Державна митна служба України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі.

Відповідно, кожен з перелічених органів наділений повноваженнями в частині державного нагляду за додержанням вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі телерадіоорганізаціями, що призводить до непорозумінь. Для прикладу, відповідно до Закону України «Про захист суспільної моралі» кінотеатри, відеосалони, відеозали мають право публічно демонструвати фільми за наявності позитивного висновку Національної комісії України з питань захисту суспільної моралі (надалі – Національна комісія). Дане положення дублює норму статті 15 Закону України «Про кінематографію», якою встановлено, що право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб’єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження та демонстрування фільмів є державне посвідчення на право розповсюдження та демонстрування фільмів, що видається Державною службою кінематографії (відповідно до Указу Президента України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 9 грудня 2010 року – Державне агентство України з питань кіно). Тобто, слід зазначити, що Національна комісія дублює функції державних органів виконавчої влади, що призводить до непорозумінь. Зокрема, фільми, які отримали державні прокатні посвідчення та пройшли експертизу у Міністерстві культури та туризмі України з питань розповсюдження та демонстрування фільмів, забороняються до показу рішенням працівника апарату Національної комісії.

Позитивним вважаємо те, що 9 грудня 2010 року Президент України своїм Указом «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» доручив Кабінету Міністрів України вирішити в установленому порядку вирішити питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Таким чином Кабінет Міністрів України повинен забезпечити реалізацію даного Указу.

Щодо реклами

На сьогоднішній день Національна рада застосовує санкції (а саме, попередження) до телерадіокомпаній за порушення рекламного законодавства. Незважаючи на те, що у статті 53 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» вказано, що відносини,  які  виникають під час рекламної діяльності та спонсорства на телебаченні і радіо,  регулюються  Законом України «Про рекламу». Такі дії Національної ради не відповідають чинному законодавству, яке регулює дане питання оскільки відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про рекламу» штрафи за порушення законодавства про рекламу має право накладати спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, зокрема Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (надалі - Держспоживстандарт України). Крім цього, відповідно до пункту 3 Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики основними завданнями Держспоживстандарту України є здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу у цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду. Також, відповідно до пункту 4 Положення Держспоживстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:

  • погоджує проекти нормативно-правових актів з питань захисту прав і інтересів споживачів, реклами, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю, що розробляються центральними органами виконавчої влади;
  • здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу;
  • організовує надання споживачам консультацій з питань захисту прав споживачів та реклами у цій сфері.

Крім цього, Держспоживстандарт України має право забороняти рекламу, яка порушує вимоги законодавства про рекламу, вимагати її публічного спростування та публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу.

Разом з тим, відповідно до статті 26 Закону України «Про рекламу» Національна рада має права здійснювати контроль за дотриманням телерадіокомпаніями усіх форм власності законодавства про рекламу, а відповідно до статті 70 Національна  рада  здійснює  контроль  за  дотриманням та забезпечує виконання вимог Закону України «Про рекламу» щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні.

Тобто телерадіоорганізації знов опинилися в ситуації подвійного регулювання. Санкції до них застосовуються (зокрема, попередження) і Національною радою і центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів за одні і ті самі порушення закону про рекламу. Це суперечить ст. 61 Конституції України, яка визначає, що «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення».

Щодо реєстрації нормативно-правових актів

Національна рада повинна реєструвати у Міністерстві юстиції України свої нормативно-правові акти відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Натомість дуже багато актів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення нормативно-правового характеру не реєструються в Міністерстві юстиції України. Зокрема, це стосується Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору України, Системи візуальних позначок, Рекомендацій щодо визначення мови програм і передач у програмних концепціях телерадіоорганізацій та інші, хоча вони:

  • офіційні письмові документи;
  • прийнятий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення;
  • спрямовані на регулювання суспільних відносин, що містить норми права;
  • мають не персоніфікований характер;
  • розраховані на неодноразове застосування.

В свою чергу вважаємо, що і Міністерство юстиції України повинно контролювати як здійснюється державними органами реєстрація нормативно-правових документів.

Історія питання:

21 грудня 1993 року – прийнято Закон України «Про телебачення і радіомовлення»;

3 липня 1996 р. – прийнято Закон України «Про рекламу» №270/96-ВР стосовно застосування штрафів. За порушення законодавства про рекламу завжди було віднесено до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів; Редакція Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 18 листопада 1997 року передбачила норму, яка визначила, що «стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу здійснюється в судовому порядку»; Редакція Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 11 липня 2003 року скасувала положення про «стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу», що повинно здійснюватися в судовому порядку;

23 вересня 1997 року – прийнято Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»;
13 січня 1998 року – прийнято Закон України «Про кінематографію»;
20 листопада 2003 року – прийнято Закон України «Про захист суспільної моралі»;
12 квітня 2005 року – Наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5 затверджено Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації;
14 листопада 2006 року – Постановою Кабінету Міністрів України №1577 затверджено Положення про Міністерство юстиції України;

9 грудня 2010 року - Президент України своїм Указом Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади доручив Кабінету Міністрів України вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

 

Позиція ІТК:

 

Вважаємо, що повноваження Міністерства культури і туризму України (відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року - Міністерство культури України), Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі дублюються та ставлять телерадіоорганізації в ситуації подвійного регулювання. Крім цього, у питанні взаємовідносинах Міністерства юстиції України та Національної ради, Національна рада не дотримується порядку реєстрації та оприлюднення нормативно-правових актів, а Мінюст України не реагує на грубі порушення Національною радою порядку реєстрації та оприлюднення своїх нормативно-правових актів.

Необхідні дії:

 

Вважаємо, що необхідно внести зміни у чинне законодавство України щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Також необхідно гармонізувати законодавство у питаннях нагляду і контролю за дотриманням законодавства у сфері реклами, а саме виключно Держспоживстандарт повинен застосовувати санкції за недотримання рекламного законодавства в сфері телебачення і радіомовлення.

Також, Міністерству юстиції України необхідно перевірити порядок прийняття, реєстрації та оприлюднення нормативно-правових актів Національною радою та роз’яснити регуляторному органу порядок такої реєстрації.